Інформація для маломобільних груп населення

Люди з особливими потребами є повноцінними членами нашого суспільства і потребують постійної уваги до своїх проблем.

Маломобільні групи населення (МГН) – особи, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, при одержанні послуг або необхідної інформації, чи при орієнтуванні в просторі.

До маломобільних  віднесені особи з інвалідністю, особи з тимчасовими порушеннями здоров’я, вагітні жінки, особи старшого (похилого віку), особи з дитячими колясками тощо (ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення»).  На сьогоднішній день  широкий спектр проблем людей з інвалідністю  в Україні свідчить про необхідність посиленої і комплексної уваги до них з боку держави й суспільства. Сучасне життя формує відповідні вимоги до правового та соціального захисту цієї категорії населення.

Основним міжнародним документом, який гарантує права інвалідів, є Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована нашою державою і набрала чинності з 06 березня 2010 року. Вказана Конвенція зобов’язує держави-учасниці надавати можливість людям з інвалідністю вести незалежний спосіб життя та повною мірою брати участь в усіх аспектах суспільного життя. Відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції держави-учасниці повинні забезпечувати людям з інвалідністю нарівні з іншими ефективний доступ до правосуддя, зокрема передбачаючи процесуальні та відповідні вікові корективи, які полегшують виконання ними своєї ефективної ролі прямих і опосередкованих учасників, у тому числі свідків, на всіх стадіях юридичного процесу, зокрема на стадії розслідування та стадіях судового провадження.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно до частини третьої статі 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України, що, зокрема, стосується й безперешкодного доступу до приміщень судів маломобільних груп населення (людей з інвалідністю, з тимчасовими порушеннями здоров'я,  людей похилого віку, яким через вік та стан здоров'я важко самостійно пересуватися, вагітних жінок, батьків з дитячими візочками тощо).

Суспільство лише останніми роками  усвідомлює необхідність створення доступних для осіб з інвалідністю умов, щоб ці люди мали гідну можливість бути безпосередньо учасниками судового процесу та мали можливість самостійно захищати свої права та інтереси.

Вважається, що люди  з інвалідністю повинні самостійно вирішувати питання своєї участі у судовому процесі та шукати можливості для захисту своїх прав за допомогою родичів, законних представників, адвокатів, однак така позиція не є правильною та ставить у нерівні умови людей з інвалідністю та по суті позбавляє їх можливостей використання всіх дозволених законодавством механізмів захисту своїх прав.

Особливої актуальності проблеми захисту прав людей з інвалідністю набувають у зв'язку з постійним зростанням їхньої чисельності в державі. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я  приблизно 10 відсотків населення світу живе з інвалідністю. Інвалідність є поширеним соціальним явищем і для України. За даними Державного комітету  статистики, в Україні мешкає 2,67 млн. людей з обмеженими можливостями. Це означає, що в Україні кожен 18 громадянин  є особою з  інвалідністю, тобто людиною, яка потребує допомоги та підтримки від держави не лише в грошовому еквіваленті, а й особливого планування житла, облаштування під’їздів, публічних об’єктів, громадського транспорту, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, сприяння у здобутті освіти, професійних знань, працевлаштування, медичних і культурних послуг.                             

Якщо ж говорити безпосередньо про забезпечення рівного доступу людей з інвалідністю  до правосуддя, необхідно розпочати із нормативно - правових актів, які закріплюють за ними  рівний доступ до усіх сфер життя, в т.ч. і до правосуддя. Найважливішим і основним в цьому плані  є  Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-12.  Даний закон визначає необхідність створення умов для безперешкодного доступну інвалідів до соціальної інфраструктури.

Національні державні будівельні норми регламентують безперешкодний доступ: 

1)    в довкіллі, в нашому випадку на прилеглій до будівель суду території,

2)    в будинках і приміщеннях.

Цими нормами передбачено безпеку і доступність для усіх категорій населення, в т.ч. людей  з інвалідністю та мало мобільних груп населення. Існують окремі державні будівельні норми «Суди», які вперше в Україні в архітектурному плані регулюють можливість приведення будівель суду до міжнародних стандартів. Це ДБН В.2.2-26:2010, який застосовується при проектуванні нового будівництва або реконструкції приміщень судів. Дані норми набули чинності з 01 жовтня 2010 року і дають нам можливість зрозуміти, якими ж мають бути будинки і приміщення суду. Положення цих вимог стосується функціонально-планувальної організації приміщень залів судових засідань, робочих приміщень суддів та працівників суду, допоміжного та обслуговуючого призначення, інженерного обладнання, а також на приміщення загального призначення для відвідувачів.                                                                          

Відповідно до зазначених вище будівельних норм повинна бути забезпечена:

-  доступність місць цільового відвідування як на земельній ділянці (тобто прилеглій території), так і всередині будинку суду;

-  безпека шляхів руху (в тому числі і евакуаційних) та місць обслуговування;

-  своєчасне отримання маломобільними групами населення повноцінної та якісної інформації, яка дозволяє орієнтуватися в будинку;

-  можливість використовувати обладнання (в т.ч. і для самообслуговування);

-  можливість отримувати необхідні послуги;

-  зручність і комфортність середовища перебування і обслуговування в будинку суду;

-  не менше 5 % місць для відвідувачів в залах судових засідань повинні бути розраховані на людей в кріслах-візках, з можливістю самостійного розвороту на 90-180 градусів;

-  у кожній зоні приміщень для очікування (холах) повинні бути місця для маломобільних відвідувачів, в тому числі і для людей в кріслах-візках;

-   у залах для проведення великих службових нарад і в конференц-залах повинні бути місця для співробітників-людей з інвалідністю, які пересуваються в кріслі-візках;

-   санітарно-гігієнічні приміщення повинні відповідати вимогам доступності для осіб з інвалідністю.

Як показують результати дослідження, все ж на даний час залишаються особливо проблемними питання архітектурної доступності людей з інвалідністю  до правосуддя. Щоб виправити ситуацію слід здійснити такі заходи з покращення:

-   пониження бордюрів із виконанням похилих пандусів в усіх місцях перетину тротуарів (пішохідних шляхів) з проїжджою частин

-   на прилеглій території суду облаштувати паркінг для інвалідів;

 - у туалетних приміщеннях виконати універсальну кабіну, а у разі неможливості виконати універсальну кабіну в загальних туалетних приміщеннях вишукати окрему кімнату, в якій влаштувати таку кабіну;               

 -  влаштувати місце і пристосувати до потреб осіб з інвалідністю для ознайомлення з матеріалами справи тощо;

-   створити в у суді інформаційний центр, доступний для осіб з інвалідністю;

-   облаштувати інформаційні зони і приміщення, а також доступні для них вхідні вузли і шляхи руху тощо.                

Особливим моментом на який слід звернути увагу є потреба у належному правовому регулюванні процедури залучення сурдо-перекладачів для німих та глухонімих осіб, питання ознайомлення з матеріалами судових справ та рішеннями сліпих осіб та  осіб з вадами зору, ідентифікація підпису незрячої людини та інше.

Для  людей з інвалідністю характерним є подолання значного кола проблем, на відміну від здорових осіб. Це викликане тим, що в залежності від категорії інвалідності люди мають певні обмеження щодо або доступності до інформації, або архітектурної доступності до об’єктів соціального або громадського призначення. Не виключенням є і те,  що ті чи інші обмеження здоров’я є перешкодою для реалізації прав або належного виконання обов’язків.                                                                             

Саме ці особливості і є тим чинником, який перешкоджає ефективно звернутись особам з обмеженими фізичними можливостями за захистом своїх прав до державних органів влади або до суду. 

Керівництвом Драбівського районного суду Черкаської області  постійно вживаються відповідні заходи щодо вирішення питання розміщення у приміщенні суду маломобільних груп населення, яке дозволило б створити належні умови їх перебування у будівлі та забезпечило б належний рівень захисту їх прав.

Вхід до приміщення суду, з урахуванням державних будівельних норм, обладнаний пандусом та кнопкою виклику.

Крім того, у суді забезпечено доступ до залу судових засідань, який знаходяться на першому поверсі. Прийом громадян також здійснюється на першому поверсі суду.

У той же час, якщо розгляд Вашої справи призначено у залі судових засідань на другому поверсі і вказана обставина створює для Вас труднощі у пересуванні, громадянин може звернутися до головуючого з проханням проведення судового засідання у залі на першому поверсі суду.

Додатково повідомляємо, що на офіційному веб-сайті Драбівського районного суду Черкаської області  розміщена необхідна корисна інформація для учасників процесу (контакти, режим роботи, правила звернення до суду тощо).

Підготовлено на основі матеріалів АНАЛІЗУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОГО ДОСТУПУ ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ДО ПРАВОСУДДЯ, підготовленого РГБФ «Право і Демократія»  в рамках реалізації проекту: «Проведення моніторингу забезпечення рівного доступу осіб з особливими фізичними потребами до правосуддя»,  за підтримки проекту USAID «Справедливе правосуддя».