Апеляційне оскарження в адміністративному суді: хто має право та які ухвали можуть бути оскаржені?

7ААС роз'яснює

Відповідно до Конституції України, захист прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин здійснюють адміністративні суди.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Зміст перегляду судових рішень в апеляційному порядку полягає в новому (повторному) розгляді й перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку мають право, відповідно до статті 293 КАСУ, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки. Оскаржити рішення суду першої інстанції можливо повністю або частково, крім випадків, встановлених КАСУ.

При цьому слід знати, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені повністю або частково ухвали суду першої інстанції у випадках, визначених статтею 294 КАСУ. Оскарження ухвал суду, які не передбачені у цій статті, не допускається.

Отже, ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду:

1) щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;

2) щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову;

3) щодо повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) щодо відмови у відкритті провадження у справі;

5) щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності;

6) щодо передачі справи на розгляд до іншого суду;

7) щодо відмови у поновленні або продовженні пропущеного процесуального строку;

8) щодо затвердження умов примирення сторін;

9) щодо призначення експертизи;

10) щодо визначення розміру судових витрат;

11) щодо зупинення провадження у справі;

12) щодо залишення позову (заяви) без розгляду;

13) щодо закриття провадження у справі;

14) щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;

15) щодо відмови в ухваленні додаткового рішення;

16) щодо роз’яснення або відмови у роз’ясненні судового рішення;

17) щодо відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;

18) щодо відмови у поновленні пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

19) щодо відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення;

20) щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

21) щодо повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення;

22) щодо внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

23) щодо окремої ухвали;

24) щодо стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

25) щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 КАСУ;

26) щодо відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження;

27) щодо відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Сьомий апеляційний адміністративний суд